Всі люди діляться на дві категорії: оптимістів і песимістів. І відповідно, кожна категорія людей представлятиме майбутнє людства через призму оптимізму або песимізму. Я, швидше за все, відношусь до тих людей, які вірять у світле майбутнє, і тому світ мені бачиться в яскравих сонячних фарбах .
Варто тільки перенестися на 300 років вперед, як раптом все змінюється на планеті: будинки, вулиці, природа, будова суспільства, культура, політика тощо. Насамперед, домінує рівність в країнах. Люди живуть у невеликих однакових за розміром будинках. Ні значущої різниці в заробітній платі (керівник, звичайно, отримує більшу зарплату, ніж підлеглий, але незначно). Відносини між людьми
також будуються на рівності: немає значущості в тому, хто ти: чоловік чи жінка, розумний чи дурний, начальник чи підлеглий, дорослий чи дитина, високий чи низький, товстий або худий, не важно, яку релігію ти сповідуєш, до якої раси належиш.
Кожна людина – це унікальна особистість, гідна поваги. У цю епоху люди засвоїли головні правила позитивних взаємин. На планеті немає більше релігійних суперечок: будь-яка релігія робить людину більш духовною і умиротвореною (крім сект, звичайно). І немає ніякої різниці, за допомогою якої релігії людина намагається осягнути істину буття.
Безумовно, в цьому новому світі разом з усім змінюється і політичний устрій країн, культура, соціальна економіка. Настала істинна демократія, до якої так довго прагнув народ. Свобода – це не просто термін або слово, а те, що реалізується по-справжньому: кожен громадянин має право на свободу слова, свободу вибору, свободу совісті, свободу зборів тощо.
Разом з тим, що жити стало набагато простіше і краще – культура знаходиться в розквіті: створюються найбільші твори мистецтва (картини, вірші, проза, архітектурні споруди тощо), кожен з раннього віку долучається до пізнання світу за допомогою мистецтва,
і це лише позитивно впливає на становлення особистості людини.
Звичайно, не стоїть на місці і розвиток техніки: винайдені різні пристрої, що допомагають полегшити життя людей у ??побуті, винайдена різна медична техніка, що дозволяє робити все більш удосконалені операції тощо. Знайдено ліки від багатьох хвороб. Люди у всю використовують сонячну енергію. Автомобілям більше не потрібен газ або бензин. І взагалі, всі воліють мати більш екологічний транспорт.
Взагалі, там, через 300 років жити здорово!
Але людина завжди залишиться людиною зі своїми пороками: будуть існувати все ті ж проблеми повсякденного життя: злість, ненависть, заздрість, агресія, образи і сварки. І люди все так само намагатимуться впоратися з собою. Світ не піде від злочинів,
адже не може бути так, що б всі люди жили мирно на землі. Завжди знайдуться ті, хто захоче переступити межі закону. А тому в країнах залишаться люди, регулюючі та виконуючі законодавчу владу. І все так само будуть існувати суди і в’язниці.
Я не утопіст – я скоріше всього лише реаліст!
Кожен – коваль своєї долі.
Кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. Кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? Є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які допоможуть здійснити ці самі мрії. Але чи не марна це справа – будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні?
Мабуть-таки не марна, тому що жодні блага не можуть впасти просто з неба, вони обов’язково стають результатом довгої та наполегливої праці, яка, у свою чергу, є результатом міркувань та плідних роздумів.
Сплановане життя – це не утопія. Жити відповідно до своїх планів не означає механічно існувати як робот, це значить поступово, крок за кроком йти до здійснення своїх бажань.
Звичайно, будь-хто хотів би жити за таким принципом: побажав – здійснилося. Щоправда, існує серйозна небезпека: людина не цінує легкої здобичі і не може повною мірою оцінити те, що отримала без зусиль.
Але про таке здійснення бажань не варто навіть говорити, тому що це все одно неможливо.
ж, потрібно бути обережним зі своїми бажаннями, тому що вони можуть здійснитися.
Тож кращий варіант – це спочатку чітко окреслити перелік бажаного, а потім намагатися втілювати власними зусиллями, “на ходу” коректуючи його відповідно до вимог реального світу та нових власних потреб, бо людині притаманно постійно змінюватись та перебувати у русі (звісно, наслідком є зміна наших пріоритетів, іноді дуже непередбачувана).
Одна справа – знати витоки ріки Нілу і план лабіринту, а інша – розуміти суть щастя. (Г. Сковорода)
Яким би не було моє майбутнє, я хочу самостійно творити його та відповідати за свої вчинки, бо головним є не те, чого ми досягнемо в житті, а те, як ми це зробимо.
Звичайно, в майбутньому мені хотілося б плідно працювати, давати користь людям та своїй країні, і сподіваюся, мені це вдасться, тому що я обрав професію юриста і намагатимуся зробити все, щоб закони України були не тільки на папері, а й діяли у реальному житті.
Щастя особистості поза суспільством неможливе, як неможливе життя рослини, висмикнутої з грунту й кинутої в неродючий пісок. (О. Толстой)
Але навіть не самореалізацію у професії я вважаю за головне у житті. Я гадаю, якщо людина зробить щасливою іншу людину, вона може вважати своє життя не даремно прожитими роками, а вогнищем, яке зігріло когось. Звичайно, добробут нації важить багато, а доля Землі, її екологічний стан та політичні негаразди нікого не можуть залишити байдужим.
Але не менше важить і щастя в родині, взаєморозуміння з найріднішими людьми. І мені здається, що гармонія у окремій сім’ї (а хотілося б, щоб таких сімей було якомога більше) може сприяти тому, що наш світ теж стане гармонійнішим.
Із надією на це я роблю крок у своє майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар